Наставник визнає, що його найбільший прорахунок полягав у тому, що він не зумів зберегти високі стандарти вимог у «Барселоні». Він підкреслює: саме втрата планки, яку клуб традиційно вважає нормою, стала ключовим чинником, що вплинув на результати й атмосферу в команді.

Це змушує мене згадати, як я вболівав за Барсу в ті роки, і серце краюється від думки, що стандарти могли знизитися. Але чесність у визнанні помилок – це те, що справді робить людину великою, чи не так?
Цікаво, як самовизнання помилок може змінити погляд на всю кар’єру. Може, це сигнал для сучасних тренерів тримати планку вище.
Але ж, а що конкретно він мав на увазі під тими “втраченими стандартами”? Невже тільки в цьому вся проблема була, чи просто звалює вину на атмосферу?
Цікаво, що він сам це визнає. Може, це допоможе Барсі повернути колишню міць.
Ну, принаймні він не ховається за відмовками і прямо каже про свої промахи. Барса завжди була про топ-рівень, і втратити це – справді удар по команді. Цікаво, чи візьмуть це до уваги нинішні боси.