### Російські дзюдоїсти повертаються з прапором: IJF скасовує обмеження, Україна протестує
Нещодавно Міжнародна федерація дзюдо (IJF) ухвалила рішення, яке спричинило справжній резонанс у світі спорту. Федерація відновила для російських і білоруських спортсменів право виступати на міжнародних турнірах під національними прапорами та з гімнами. Це сталося наприкінці 2023 року, коли IJF офіційно оголосила про скасування деяких санкцій, запроваджених раніше через російську агресію в Україні. Як експерт у спортивній журналістиці, я бачу в цьому не тільки повернення до “нормальності” для одних, але й серйозний виклик для принципів fair play та солідарності в умовах геополітичної напруги.
Давайте розберемося в деталях. Спочатку, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року, IJF, як і багато інших спортивних організацій, ввела суворі обмеження. Російським і білоруським дзюдоїстам заборонили виступати під національними символами, а згодом дозволили змагатися лише як “індивідуальні нейтральні атлети” (AIN) – без прапорів, гімнів чи будь-яких згадок про країну. Це було частиною ширшої політики Міжнародного олімпійського комітету (МОК), спрямованого на ізоляцію Росії від світового спорту.
Але в жовтні 2023 року IJF пішла далі. Федерація заявила, що російські та білоруські спортсмени можуть повернутися до змагань з повним використанням національної символіки на певних турнірах, за умови, що вони не підтримують війну в Україні та не пов’язані з військовими структурами. Це рішення базувалося на перевірках, проведених незалежними комісіями, і, за словами президента IJF Маріуса Візера, мало на меті “захистити права спортсменів, які не винні в політичних конфліктах”. Першим великим тестом став чемпіонат світу в Абу-Дабі в травні 2024 року, де росіяни вже виступали з прапором, хоча й під пильним наглядом.
Реакція не забарилася, і найгучнішою стала позиція Федерації дзюдо України (ФДУ). Українські чиновники одразу висловили рішучий протест, назвавши це рішення “зрадою принципів спорту” та “підтримкою агресора”. Президент ФДУ Михайло Руденко заявив, що Україна не допустить, аби її атлети змагалися поруч з росіянами під їхнім прапором, і обіцяв “захищати інтереси наших спортсменів усіма можливими способами”. Це може означати бойкот певних турнірів або апеляції до МОК. Власне, Україна вже бойкотувала чемпіонат світу 2023 року в Досі саме через подібне рішення IJF, і тепер ситуація повторюється.
Чому це важливо? З одного боку, IJF аргументує свій крок бажанням зберегти універсальність дзюдо як спорту, де перемагає майстерність, а не політика. З іншого – критики, включаючи українську сторону, вказують на ризики: повернення російських символів на арену може слугувати пропаганді Кремля, особливо коли багато російських спортсменів пов’язані з військовими клубами, як-от ЦСКА. За даними спортивних аналітиків, з 2022 року понад 200 російських дзюдоїстів пройшли перевірку IJF, і близько 50% отримали дозвіл на змагання.
На мою думку, як людини, яка стежить за дзюдо роками, це рішення IJF – це делікатний баланс між гуманізмом і реальністю. Воно підкреслює, наскільки спорт переплітається з геополітикою, і нагадує про необхідність чітких критеріїв для “нейтральності”. Для українських атлетів, які втратили друзів і тренерів через війну, це не просто символіка – це питання справедливості. Чи призведе протест ФДУ до ширшого бойкоту? Ч