Дубль Ерлінга Голанда приніс збірній Норвегії перемогу над Італією, зупинивши надії суперника на порятунок у кінцівці. Норвежці впевнено скористалися своїми шансами, а Італія, попри активність у другому таймі, так і не змогла перевернути гру.
Голанд відкрив рахунок після швидкої комбінації, італійська оборона не встигла зреагувати на його ривок за спини захисників. Згодом Ерлінг оформив дубль, холоднокровно реалізувавши момент у штрафному. Ці голи задали тон матчу: Норвегія діяла компактно, грамотно перекривала зони та не дозволяла італійцям розганятися між лініями.
Італія додала після перерви: підвищила темп, активізувала фланги, створила кілька перспективних нагод стандартами й ударами з меж штрафного. Однак ключових рішень у фінальній третині бракувало: або точності останнього пасу, або хірургічної реалізації. Примарний шанс повернути інтригу — момент наприкінці зустрічі — так і залишився нереалізованим.
Норвегія зіграла зріло і прагматично: витиснула максимум із гострих епізодів, а в обороні зберегла концентрацію до фінального свистка. Італія програла не тільки за рахунком, а й у деталях — у дисципліні в штрафному майданчику, у швидкості прийняття рішень та якості завершення. Голанд підтвердив статус лідера і різницю класу в епізодах, де все вирішують секунди.
Чомусь після таких матчів завжди думаю, наскільки один гравець на кшталт Голанда може перевернути всю гру, роблячи її передбачуваною для однієї сторони і хаотичною для іншої – італійці ніби й старалися, але все одно виглядали безпорадними в критичні секунди. А ти, автор, як гадаєш, чи це більше заслуга норвезької
Слухай, а як ти думаєш, Голанд і далі так розриватиме в наступних іграх за Норвегію, чи це просто вдалий день був?
Чому Італія завжди ламається в таких ключових моментах, як думаєш? Серйозно, аж серце болить за них після такого…